Зима близько!

Чесно кажучи, мені вже трохи набридло писати свої дописи у Steemit вночі, але я ніяк не можу виділити на це час вдень. Хоча можна було спробувати якось вранці написати пост, розпочати новий графік 🤔. Бо зазвичай, коли я пишу дописи після дванадцятої, сильно хочеться спати, і від цього може постраждати якість поста. Але сьогодні я знову пізній Іван 🙂.

То що, яка там зима? Ну, це я використав девіз Старків з "Гри Престолів", який з давніх-давен перегукується із буттям українських селян. Як тільки закінчувалася зима і приходила весна, всі починали готуватися до нової зими - засівали поля, засаджували городи. Влітку все оброблялося, доглядалося, косилося сіно, вигодовувалася птиця, худоба. Все це щоб пережити зиму і не померти з голоду, бо зими колись були значно суворіші, ніж зараз. А ще дуже важливим було не замерзнути, а для цього потрібно було заготувати дрова. І принаймні цей останній аспект підготовки до зими є актуальним і для мене, адже опалюємо ми дровами і якщо не підготуватися заздалегідь, то буде в будинку взимку холодно. Я залишу за дужками оповіді свої нарікання стосовно того, чому я не встановив газовий котел, я це вже робив раніше, просто скажу, що дрова я порубав ще минулого тижня і настав час їх поскладати, щоб вони висихали. І так, на купі вони теж сохнуть, особливо у таку спекотну погоду, як зараз. Але треба щоб вони висохли дуже добре, а до зими насправді не так багато часу. Скоро осінь, осінні дні значно коротші за літні, а ще дощі, менше тепла. Тому дрова я вирішив поскладати з південної сторони будинку, у своєрідній ніші під балконом. Балкон і дах від них дуже добре захищають дрова від дощу, а тепло від нагрітої стіни здатне сушити дрова ще кілька годин після того, як сонце сховається.

А сьогодні я мав ще помічників - Даринку та Маркіяна, які допомагали мені складати дрова на тачку, а потім викладати їх з неї і складати. Я сказав їм, щоб обирали дрова поменше і полегше, бо деякі ґудзуваті дровеняки були для них заважкі.

Туди тачка везла дрова, а назад також не їхала порожняком, а перетворювалася на пасажирський транспорт 😊. Ну і звісно, що довго діти працювати не могли, бо втомилися. І хоча вони не завжди допомагали , на початку радше заважали, але важливий був сам факт такої допомоги 😉.