The Diary Game : Відгул

Всім привіт!!!

Майже весь тижнедь я стрибала по під стелею, бо вішала на роботі тюль. Воно не те що складно, але острах висоти, бо у школі ж від плинтусів до стелі не три метри і навіть не п'ять. Коротше я, та ще одна робітниця нарощували на драбині ніжки та на другому поверсі чіпляли тюлі. А вони такі довгі, чіпляєш до карнизу і кінця і краю не видно. Але то ж робота, чого скиглити, проте я скиглю все одно, бо нас дівчат багато, а напрягають з тюллю лише мене і ще одну мадам.

Добре аби тільки вішати ті тюлі, так їх же треба було ще й погладити. І знову мої співробітниці вирішили "злиняти", тож ми удвох і гладили їх. Я ніколи не думала, що так боюся висоти. Вилізла під стелю, та драбина трясеться, я на тій драбині теж трясусь як гівно на цідилку😁. Кажу співробітниці, мовляв, Борисівна, якщо що, я полюбляю пиріжки з вишнями... Вона сміється, каже іди ти в дупу, які пиріжки, живи довго 😁.

Вже під кінець зміни ми так увійшли в кураж, що в не помітили як весь другий поверх був з гарними вікнами. Ну і все, я пішла до завгоспа та й в наглу кажу, знайшли молоду та кучеряву, якщо інші дівчата бояться, то я теж! А проте лазила, так що давайте на п'ятницю відгул. Ну і все, я завтра вихідна, ура!!! А взагалі мене кошмарить таке відношення дівчат до праці, те не можуть, те не хочуть, те бояться, те ще щось, це робота, не можеш сиди вдома. Та щоб ви показилися. Ну не буду про сумне, по переду три вихідні дні, присвячу ці дні собі і своєму котусику, а то він бідний сумує сам вдома.

________💛💙________

Все буде Україна!

---