Дайджест мого життя за крайні тижні

Привіт, світе.

Крайні три тижні життя були максимально важкими в плані моєї перекладацької та іншої літературної діяльності — я взяла на себе трохи непосильну ношу.

Водночас збіглися дедлайни і по здачі перекладу чергової частини дитячої книжки, і по упорядкуванні збірки поезій (я, як упорядниця, координувала роботу коректорки, макетувальниці, сама 300 раз вичитала макет тощо), і по проєкту з перекладу кримськотатарської поезії. І це все при офісній роботі на повний день. Тому в один момент подумала, що вже відкину ласти. Не знаю, як я вигребла з цього всього, і не осліпла (очі вилазили на лоба, буквально). Ну і тунельний синдром мучив.

Зараз, коли залишилося тільки кілька віршів кримськотатарських поетів заримувати, я можу видихнути: збірку здаємо в друк завтра (все вичитано), переклад дитячої книжки на тижні вже здала. І навіть встигла як слід відпочити за ці суботу й неділю та набратися сил (всі попередні вихідні також перекладала).

Точніше, почала відпочивати я ще в п'ятницю ввечері: коли погодилася побути моделлю для відезйомки моєї доброї знайомої Тані. Спершу я поставилася скептично (яка там з мене модель, я не вмію позувати), але процес мені сподобався. Та й результат непоганий.

Таня вирішила розділити наш відеоматеріал аж на три окремі короткі відеоролики. Перший з них вже можна бачити на моєму інстаграмі. А сюди викладу кілька скрінів з відео.

Другий ролик буде цікавіший, я там в піджаку прямо занурююся в воду, потім стою на табуретці чи не поверед озера і все таке. 😄

Тепер кілька слів про вищезгадану збірку поезій. Я ще не писала про неї ніколи.

Отже, це друга збірка та фотокнига 2 в 1, яка створилася в команді більш-менш тих самих поетів та фотографів (перша була під назвою "Незламній") задля збору донатів на ЗСУ з продажів.

Назва збірки: "Стежки війни, стежки любові". Ось її майбутня обкладинка:

Любов має сенс завжди. Смерть має сенс, лише коли вона недаремна. Такими настроями пронизана збірка поезій і фотокнига «Стежки війни, стежки любові». На її сторінках ви знайдете найвідвертіші рефлексії, почуття, спогади, фотофіксації, травми та зцілення, пов’язані з російсько-українською війною.

Хто я цій книжці? Поетка-співавторка, співперекладачка на англійську, упорядниця і навіть коректорка (але про останнє ніде не буде написано).

Як бачите (а, може, й не підозрююте🤔) — серед співавторів книжки аж двоє цьогорічних шевченківських лавреатів: Ярина Чорногуз та Дмитро Лазуткін. І вони дали згоду на участь в нашій книзі якраз перед своїм лавреатством! Тобто, мій співупорядник Віталій Бирчак запросив у книгу навдивовижу правильних авторів. Чуйка!

Віталій займався більше комунікацією з авторами і видавництвом, договорами тощо, а я повністю наповненням книжки. Так ми розділили ролі. Але упорядниками значимось обоє.

Я ще багато писатиму про цю книгу, адже ми всі сподіваємося на її сильний життєвий шлях: донатний, репутаційний, презентаційний. Як мінімум, ми вже запланували презентувати книжку в Стокгольмі. А далі, можливо, ше якісь європейські країни підтягнуться. Адже ця збірка крутіша за "Незламній", а остання презентувалася аж в 6-ти європейських країнах (плюс під 20 презентацій по Україні).

Тому в добру путь стежкою любові! А зі стежки я мрію вже зійти, зійти всією нашою країною, гідно і достойно.